ШЛЯХИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЯХ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ ПАРКІВ
DOI:
https://doi.org/10.24025/2708-4949.2.2020.213035Ключові слова:
національний природний парк, природно-заповідний фонд, сталий розвиток туризму, туристично-екскурсійні послугиАнотація
Розглянуто проблеми сталого розвитку туризму на територіях природно-заповідного фонду України.
Метою статті є виявлення проблем щодо здійснення туристичної діяльності на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, а також можливих шляхів підвищення якості туристично-екскурсійних послуг. Проведене дослідження свідчить, що національні природні парки за сучасних умов мають низку проблем, вирішення яких може забезпечити суттєве підвищення якості та ефективності їх функціонування.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у виявленні можливих шляхів підвищення якості туристично-екскурсійних послуг на основі удосконалення правових, організаційних та економічних заходів у контексті концепції сталого розвитку: визначено основні напрями підвищення сталого розвитку туризму на природно-заповідних територіях, зокрема в національних природних парках; обґрунтовано доцільність створення науково-дослідного і навчально-виховного центру розвитку туризму на природно-заповідних територіях Донецької області на базі Національного природного парку «Святі Гори»; виявлено комплекс рекламно-іміджевих, економічних, соціальних та виховних, науково-методичних, науково-організаційних завдань, які повинен виконувати такий спеціалізований центр; розроблено пропозиції щодо удосконалення правового, організаційного й економічного забезпечення розвитку туризму та рекреації на територіях національних природних парків у контексті концепції сталого розвитку.
Впровадження розроблених пропозицій зумовлює необхідність подальшого обґрунтування науково-методичного забезпечення розвитку туристично-екскурсійних та інших видів послуг на територіях об’єктів природно-заповідного фонду. Вирішення цього завдання дасть можливість спрямувати частину прибутку від надання туристичних та інших видів послуг на відновлення і розвиток місцевих природних ресурсів та інфраструктури, забезпечити робочими місцями населення як у сфері послуг, так і в супутніх до сфери туризму виробництвах, отримати додаткові доходи у бюджети всіх рівнів.
Посилання
Аналіз стану природно-заповідного фонду України (2015). Інформаційно-аналітичні матеріали та пропозиції Міністерства екології та природних ресурсів України до слухань комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Взято з http://pryroda.in.ua/ lystopad/files/2015/02/analizpzf022015.pdf
Бишоп К. и др. (2000). Модели национальных парков. Москва: ЦОДП.
Богославська А. (2013). Оцінка економічної діяльності територій природно-заповідного Фонду України. Електронний журнал "Ефективна економіка", 12.
Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1999). Київ: Авалон.
Гарасим П., Клим Н. (2017). Оцінка використання природних ресурсів та аналіз діяльності національних природних парків України. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку, 862, 61-67.
Ємельянов Д. (2015). Перспективи розвитку національних природних парків України. Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: матеріали VІІІ Міжнар. наук. конф. Дніпропетровськ: Ліра, 27-28.
Закон України "Про природно-заповідний фонд України" № 2456-ХІІ від 16.06.1992 р. Відомості Верховної Ради України, 34, 502, 1130-1156. Взято з http://www.rada.gov.ua (дата звернення: 10.02.2020).
Заповідники та національні природні парки України у 2013 році (2014). Статистичний бюлетень Державної статистичної служби України. Київ.
Йоганнесбурзька декларація сталого розвитку та План дій (2004). Вісник сталого розвитку: економіка, екологія, суспільство, 1.
Коротун С., Яковишина М. (2016). Особливості використання природоохоронних територій у туристичній діяльності України і Республіки Польща. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Серія: Сільськогосподарські науки, 2 (74), 163-170.
Кравців В., ред. (2016). Територіальний розвиток та регіональна політика в Україні. ДУ "Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України". Серія: Проблеми регіонального розвитку. Львів.
Кукурудза М. (2003). Менеджмент національних парків: навч. посіб. Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка.
Оцінка природних ресурсів. Взято з https://uk.wikipedia.org/wiki/ Оцінка_природних_ресурсів (дата звернення: 15.02.2020).
Проць, Б. та ін. (2010). Експрес-оцінка стану територій природно-заповідного фонду України та визначення пріоритетів щодо управління ними. Львів: Гриф Фонд.
Смаль В., Смаль І. (2003). Світовий досвід розвитку екологічного туризму. Український географічний журнал, 4, 58-64.
Статистичний щорічник України за 2017 р. (2018). Київ: Держкомстатистики України.
Туризм в эпоху альянсов, слияний и приобретений (2002). Всемирная туристическая организация. Мадрид.
Цілі сталого розвитку 2016–2030. United National Ukraine. Взято з http://www.un.org.ua/ua/tsili-rozvytku-tysiacholittia/tsili-staloho-rozvytku (дата звернення: 10.02.2020).
List of national parks. Взято з https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_national_parks (дата звернення: 15.02.2020).
